Братишка, у меня тут история, что просто башка закружится. Мочу, знаешь ли, грязные дела рассказать. Вот как-то раз, когда я вписался в закладки, решил я себе шримпы купить. И не просто такие обычные морские твари, а те, что с головой уже прокручены, ведь после всего хмуря, мне нужно было что-то, чтобы башка не взорвалась.
Решил я сходить в те края, где добывают крис. Прихватил с собой деньжат и поехал на электричке. Обработал мои силы, мне голову свернуло. Но я был решительным.
Закончился ПТУшный школьный деканат. Терпежа, генералы, иглы. Развлекайся, мальчик, закуривай свои столовые.
Добрался я до этой конопляной дырищи. Очень хотелось добыть пару дозайчиков на обмен на алкоголь. Ведь, когда тебе 16, никто из докачиков не продаст алкоголь. Только законный возврат. Но я не просто так приехал сюда, я искал настоящего хмуру, олдскул.
Попался мне один паренек, который согласился помочь. Он передал мне координаты и я поехал подальше от города. Скажу тебе, братишка, там было жутковато. Проходя по узким лесным тропам, я ощущал, как мои нервы натягиваются, как струна на гитаре.
Липкие руки, покрытые грязью. Всё равно, куда идти, всё равно, куда мне полезть. Я буду там, где мои сердца глубже. |
Бродя по лесу, я чувствовал нарастающее волнение. Вскоре нашел то, что искал - скрытую зарослями избушку, напичканную нелегальными сделками и запахом настоящего хмура. Ощутив жар в своих кровавых глазах, я вошел и увидел её - своеобразную лабораторию наркоманов, где создавались настоящие шедевры.
Я взял пару "кристаллов", о которых мечтал, и снова отправился на обратный путь. Батарейки в моей электричке вот-вот сядут, а мои глаза уже давно потухли. В голове моя реальность расплылась, и я ощущал себя облаком, парящим над обыденностью. Каждый шаг, каждое дыхание были как призрачные тени в этих моих затуманенных мыслях.
Слушай, чувак. На самом деле, мне было похуй. Я хотел просто быть счастливым, быть выше этой весь этой херни.
Подойдя к своему месту, я вспомнил, что у меня с собой еще остались пару шримпов. Чую, они стали бы отличной закуской к моему особенному путешествию. Кому я нужен, когда я облако счастья и глупых идей, летящее в никуда. И тут я понял, что я не нужен никому, даже самому себе.
Я плыву, утону, забери меня,
Сильно-пресильно, чтоб вода была подо мной.
Братишка, я добрался до своей хаты. Ощущение, будто я приземлился на своей же голове, было просто ошеломительным. Я взял старый хмурь, который у меня оставался с прошлого раза, наколол его и смешал с шримпами. Это был настоящий кульминационный момент моего путешествия.
Я откинулся на диван и закрыл глаза. В моей голове стало так спокойно и тихо, как будто меня поместили в шар плотной шерстяной ваты. Все звуки стали приглушенными, а цвета - яркими и насыщенными. Я проник в глубину своего сознания, где меня ждали самые порочные и непостижимые вещи.
Ты ведь знаешь же - музыка, наркотики, жизнь, они так сильно связаны между собой, что порой их уже невозможно отделить друг от друга.
Я стал маленьким пятнышком в огромном космосе. Все в этом бешеном танце было таким нереальным, что я забыл, что я еще живой. Меня втянуло в эту грань околдованности, где правила наркотиков и музыки слились вместе.
Ощущение свободного падения продолжалось долго. Но когда я очнулся, оказалось, что это был только сон. Все, что было вокруг меня, было таким настоящим, что я понял, что должен оставить все этот музыкальный бардак позади.
Но пока я смотрю на свои закладки, эти нереальные и нелегальные делишки, я понимаю, что легко отказаться от этой жизни не получится. Меня бы уже давно засосало в этот водоворот, если бы не хмурый, old school, который меня спасает от того, чтобы я погрузился слишком глубоко.
Так что, братишка, даже если я не всегда достоин понимания и живу на грани безумия, я знаю, что у меня всегда есть музыка, которая описывает мою жизнь и настроение. И пусть она будет моей спасительницей в этом безумном мире.
Я чую, чо вы, братишки и сестрички, не зовсім готові до моєї розповіді, але коли відчуваєш звабу сказати свою історію, то треба витиснути з себе всі сонячні бар'єри. Так от, сніг летить, і наша країна занурена в холодний туман. Це саме той період, коли сльози холодні, як піздатість наркомана, а вулиці наповнені людьми в шапках з лічильниками закладок. А я, хлопець з біс-року, завжди був на хвилі взривати.
Ось так наркоманське хіп-хоп в ритмі старих ширял диктує мені свої закони. Але тепер, розповім вам про свою останню пригоду, коли рішив змінити своє життя і занятися лічильниками в ресторані.
Було це на дні моєї наркоманської депресії, коли я лежав у центрі руїн свого життя. Сонце вже тривалий час не світило, а мої мрії були вмазані непроникною темрявою. Життя стало наскрізь ширялищем, а я - просто голодуха у цій наркотичній гидропонічній мережі.
І от, я кинув виклик долі! Заходжу я на свій улюблений сайт "Парадайз Шипс". Тут можна було знайти все, що душа забажає - закладки, ширяла, шприці, все для наркоманського сяйва. Але мені була потрібна лише одна рецептура - метадон, який міг змінити мене до неузнавання.
Прокручую сторінку сайту, вибираю свій продукт. Листуємо, листуємо, і ось вона - закладка! Моє серце вибухає радістю, як закурений ширял. Власний світло-синій кришечка з вишневим вимісцем. Це було саме те, що мені потрібно. Закладка, яка зробить мене володарем своїх емоцій.
Зрештою, зробивши свою закладку, я вирішив покинути моє приваблене марихуаною житло і зайнятися лічильниками в ресторані. Я хотів змінити своє життя, використовуючи свій наркотичний досвід як зброю проти скуки і рутини.
Так от, першого дня роботи в ресторані, моя душа була наповнена натхненням. Я був готовий хиппувати на кухні, як наркоманський шаман з власним лехоньким ширялом. Кожен рух моїх рук був синхронізований з ритмічними ударами моєї наркотичної живиці.
Я взявся за готування страв з блискучою енергією, мов акорди музики, яку тільки ти можеш послухати на власному дзвінку. І хоча я знаю, що мої руки були як ширялом мариновані, я все одно працював на повну катушку. Ресторан здригався від мого наркоманського темпу.
І ось, через кілька годин невпинного гіпнозу, я закінчив своє перше зміна. Результати були вражаючі, як наркоманське хайлайті. Кухня була заповнена ароматом кулінарного вибуху, а мої страви були справжніми наркотичними шедеврами.
Скажу вам, братишки і сестрички, це була найкраща ночівля мого наркоманського життя. Я почав хиппувати не лише наркотиками, але і на справжньому житті. Лічильниками в ресторані, я став справжнім наркоманським шеф-кухарем, вкрай витонченим і понад усе амбітним.
Тож, пам'ятайте, мої друзі, життя - це така собі гідропоніка, в якій ми займаємося своїми ресторанними фантазіями і закладками наркотикам. І хоча моя історія може здатися дивною і навіть нещасною, вона є викликом до власного хиппування і творчості.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
| Закладки |
Ширяла |
Шприці |
Гидропоника |
Сайт |
| 1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
| 6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так от, саме так я купив метадон і занявся лічильниками в ресторані, хиппуючи на наркоманському ширялі. І хоча цяісторія здобулася з кількаємніх слів, вона має глибину, яку можна порівняти лише з глибиною наркотичного вибуху.